Об'єднані Штати Європи
Такий спільний лист оприлюднили голови нижніх палат парламентів Франції, Німеччини, Люксембургу та Італії. Зробили вони це напередодні зустрічіголів національних парламентів країн ЄС з нагоди святкування 60-річчя Євросоюзу, пише газета "Експрес".
"Саме тепер настав час перейти до тіснішої політичної інтеграції, до створення федеративного союзу держав з великими повноваженнями, -- заявили впливові автори листа. -- Ми знаємо, що така перспектива викликає сильний опір, але не можна допускати, щоб через бездіяльність все було паралізоване. Ті, хто вірить в європейські ідеали, повинні мати можливість відродити ЄС на новому рівні, а не безпорадно спостерігати за його занепадом. Інші держави -- члени ЄС, які не захочуть відразу приєднатися до неї (Європейської Федерації. -- Ред.), мають одержати змогу зробити це пізніше".
Підписанти листа висловили переконання, що Європа має сильніше інтегруватися на тлі великих труднощів, з якими зіткнувся ЄС. "Ми повинні мати мужність, щоб віддати частину суверенітету в багатьох секторах, у яких розпорошені дії держав нині абсолютно неефективні та приречені на поразку: від глобального потепління до енергетичної політики, від фінансових ринків до правил імміграції, від ухилення від сплати податків до боротьби з тероризмом. З цього погляду ювілейні урочистості у Римі мають бути доброю нагодою для активізації духу установчих договорів європейського співтовариства держав. Цю можливість не можна втрачати", -- резюмують автори заяви.
Нагадаємо, саме в Римі далекого 25 березня 1957 року був підписаний Договір про створення Європейського економічного співтовариства -- одного з головних об’єднань, на базі яких зведено будівлю сучасного Європейського Союзу. Але яким чином тепер, через 60 років після тієї події, розвиватиметься ЄС: чи держави, які в нього входять, погодяться йти на більше зближення чи, навпаки, вирішать наслідувати приклад Великобританії й автономізувати свої інтереси?
Ці та інші запитання ми поставили директорові Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції, професорові УжНУ Ігорю Тодорову.
-- Скажіть, ідея створити Федеративний Союз держав цілком нова чи має під собою давніше підгрунтя?
-- Ідея створення своєрідних Об'єднаних Штатів Європи існує дуже давно. Після катастрофи Першої світової війни деякі мислителі знову стали просувати ідею політично об'єднаної Європи. У 1923 році австрійський граф Ріхард фон Куденхове-Калергі заснував Пан’європейський рух, і 1926 року з ініціативи цієї організації у Відні навіть відбувся Перший пан’європейський конгрес. Метою було трансформувати Європу згідно з принципами лібералізму, християнства та соціальної відповідальності. Були на початку минулого століття і страшні ідеї в цьому сенсі: Лев Троцький передбачав появу "Федеративної Республіки Європи -- Сполучених Штатів Європи", створених “пролетаріатом”, тобто комуністами.
У 1929 році Арістід Бріан, прем'єр-міністр Франції, виступив з промовою перед Асамблеєю Ліги Націй, у якій запропонував ідею федерації європейських народів на основі принципів солідарності та прагнення до економічного процвітання і політичної та соціальної кооперації. Цей погляд підтримувало багато видатних економістів, серед них і знаменитий британець Джон Кейнс, засновник кейнсіанської школи у світовій економічній теорії. Бріан на прохання Ліги Націй 1930 року представив “Меморандум про організацію системи Федерального Європейського Союзу". А в 1931-му французький політик Едуар Ерріо і британський держчиновник Артур Солтер писали книги під назвою “Сполучені Штати Європи”.
Терміном "Сполучені Штати Європи" користувався й Вінстон Черчилль у своїй промові, виголошеній 19 вересня 1946 року в Цюріхському університеті. У Швейцарії Черчилль закликав: “Ми повинні створити своєрідні Сполучені Штати Європи. Тільки таким чином сотні мільйонів трудівників зможуть повернутися до простих життєвих радощів і надій". Хоча до Другої світової війни Черчилль займав ізоляціоністську позицію стосовно континентальної Європи.
-- Чи зі середини минулого століття проект об’єднання європейських держав у федерацію намагалися втілити на практиці?
-- Намагалися. На початку 2000-х була спроба ухвалити Конституцію ЄС з перспективою перетворення держав на конфедерацію, а можливо, і федерацію. (Нагадаємо, конфедерація -- це політичний союз, кожен член якого зберігає незалежність, а федерація є вже формою державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави зберігають лише певну юридично визначену політичну самостійність. -- Ред.). Європейський констиутуційний процес координував тодішній президент Франції Жак Ширак. Але, парадоксальна річ, саме французи на референдумі проголосували проти такої Конституції.
-- Урешті-решт було знайдено компроміс у формі Лісабонської угоди, яку підписали 2007 року замість планованої Конституції ЄС, -- мовить далі професор Ігор Тодоров. -- Тобто, з одного боку, якщо глянути на історію Євросоюзу, то стає очевидним, що такі федеративні ідеї мають право на життя. З другого -- варто зважати на сучасні реалії. У рішеннях Європейського Союзу потрібен консенсус, а я не певен, що він буде знайдений.
-- Чому?
-- Ми бачимо, що ситуація всередині ЄС доволі складна. Даються взнаки фінансові проблеми. Згідно зі згадуваною Лісабонською угодою, багаті країни мають допомагати біднішим. Але не всі хочуть це робити. Крім того, суперечки викликають запитання, пов'язані з неконтрольованою міграцією протягом останніх років, незгодою деяких країн приймати в себе біженців у кризовий момент.
Також останніми роками спостерігається зменшення значення так званих європейських цінностей. Хоча, власне кажучи, саме вони лежали в основі проекту об'єднаної Європи. Тому на цьому фоні спроби зберегти й посилити тенденції до об'єднання будуть не дуже ефективними.
-- Але якщо таким чином поглибити єднання Європи не вдасться, то чи означатиме це, що в найближчій перспективі можливий вихід й інших держав -- на кшталт Брекзіту?
-- У Словаччині почався збір підписів під петицією за референдум про вихід країни з ЄС. Такі ідеї набувають поширення і в Угорщині. Отже, спроби організувати аналоги Брекзіту можливі. Але чи вдасться їх довести до логічного кінця -- інше питання. Думаю, відповідь на нього залежить від спроможності ЄС подолати сучасні кризові явища і, відповідно, здатності в підсумку стати єдиною великою федеративною державою.
Ірина КОВАЛЕНКО
Джерело: