Ти думаєш - я стала на коліна?
Я тільки зав'язала берці!
Ім'я жіноче в мене - УКРАЇНА!
Любов і гордість оповили серце!
Ти думаєш - мене здолати? -
І грози, й гради ранять мої груди...
Не раз приходилось мені вмирати,
Щоб знову відродитися і бути!
Та вірю я, що зацвіте калина,
І кануть в небуття на схід тумани...
Що мати дочекається на сина!
А я схилилася перев'язати рани..
Стою на краю прірви і молюся -
І сум, і віра, і надія в серці!
А ти чекаєш, що я похитнуся?!
Ні! - Схилилась тільки зав'язати берці.
Людмила Максимлюк
