Прикарпатець Віктор Доскоч доставляє військовим на фронт мікроавтобуси та пікапи.
За цей час він доправив приблизно десяток автівок, розповів чоловік Суспільному, пише Ратуша.
Закуповує автомобілі благодійник, з яким Віктор Доскоч співпрацює. За його словами, відколи він почав відвозити авто військовим на фронт, відчуває себе справді корисним.
“Коли я приїжджаю туди, до тих хлопців, отримую позитивніші емоції, ніж коли я перебуваю тут. Ти дивишся на бійців, вони там прекрасно розуміють, що в один момент може “прилетіти” і їх не стане. А вони себе поводять… Вони — веселі, підбадьорені дуже. Там більше цей дух бере тебе. Мабуть, завдяки цьому духу я більш патріотично почав ставитися до нашої країни”, — говорить Віктор Доскоч.
Чоловік розповідає, що його перша поїздка на фронт завершилася ракетними обстрілами.
“У Покровськ Донецької області мене не пустили. Розвернули, тому що я не є військовим. Тобто всі автомобілі, які їдуть на передову, на “нульову” не пустять такого “смертного” як я. Тоді я повернувся у Харківську область, у місто Лозова. Там чекав військових, щоб вони приїхали та забрали автомобіль. Саме тоді почалася повітряна тривога. Це було щось з чимось. І якраз тоді “прилетіло”, — пригадує Віктор.
Автівки чоловік передає тим військовим, які виконуватимуть на них бойові завдання. З порожніми руками, каже Віктор, на фронт не їздив жодного разу. Крім автомобіля, чоловік завжди везе бійцям їжу та медикаменти. Найбільше у пам’яті Віктора закарбувалася друга поїздка, коли він залишився ночувати разом з військовими на передовій.
“Я бачив, як “Гради” валять. Вночі до тебе підбігають, будять, кажуть: “Вставай, треба перебігти звідси”, — каже чоловік.
Під час поїздок Віктор помічає, що і на військових позиціях, і в тилу люди активно починають вчити українську мову.
“Був хлопець з Маріуполя. Каже: “Коли ми визволимо Україну, то не дай Боже, хтось при мені російською заговорить”. Хоча він сам добре українською не розмовляв, — переповідає Віктор Доскоч. — Там (на фронті — ред.) якось цікавіше перебувати. Там — атмосфера краща. Немає тієї жадібності, мабуть, чи як це правильно пояснити. Там вони всі — рівноцінні”.
Волонтер з Івано-Франківщини Віктор Доскоч впродовж трьох місяців доставляє військовим на фронт пікапи та мікроавтобуси.
За цей час він доправив приблизно десяток автівок, розповів чоловік Суспільному, пише Ратуша.
Закуповує автомобілі благодійник, з яким Віктор Доскоч співпрацює. За його словами, відколи він почав відвозити авто військовим на фронт, відчуває себе справді корисним.
“Коли я приїжджаю туди, до тих хлопців, отримую позитивніші емоції, ніж коли я перебуваю тут. Ти дивишся на бійців, вони там прекрасно розуміють, що в один момент може “прилетіти” і їх не стане. А вони себе поводять… Вони — веселі, підбадьорені дуже. Там більше цей дух бере тебе. Мабуть, завдяки цьому духу я більш патріотично почав ставитися до нашої країни”, — говорить Віктор Доскоч.
Чоловік розповідає, що його перша поїздка на фронт завершилася ракетними обстрілами.
“У Покровськ Донецької області мене не пустили. Розвернули, тому що я не є військовим. Тобто всі автомобілі, які їдуть на передову, на “нульову” не пустять такого “смертного” як я. Тоді я повернувся у Харківську область, у місто Лозова. Там чекав військових, щоб вони приїхали та забрали автомобіль. Саме тоді почалася повітряна тривога. Це було щось з чимось. І якраз тоді “прилетіло”, — пригадує Віктор.
Автівки чоловік передає тим військовим, які виконуватимуть на них бойові завдання. З порожніми руками, каже Віктор, на фронт не їздив жодного разу. Крім автомобіля, чоловік завжди везе бійцям їжу та медикаменти. Найбільше у пам’яті Віктора закарбувалася друга поїздка, коли він залишився ночувати разом з військовими на передовій.
“Я бачив, як “Гради” валять. Вночі до тебе підбігають, будять, кажуть: “Вставай, треба перебігти звідси”, — каже чоловік.
Під час поїздок Віктор помічає, що і на військових позиціях, і в тилу люди активно починають вчити українську мову.
“Був хлопець з Маріуполя. Каже: “Коли ми визволимо Україну, то не дай Боже, хтось при мені російською заговорить”. Хоча він сам добре українською не розмовляв, — переповідає Віктор Доскоч. — Там (на фронті — ред.) якось цікавіше перебувати. Там — атмосфера краща. Немає тієї жадібності, мабуть, чи як це правильно пояснити. Там вони всі — рівноцінні”.
Доставляти пікапи та мікроавтобуси бійцям чоловік планує до перемоги.
“Буду й надалі цим займатися. Чому? Бо я конкретно знаю, що везу авто для військових. Це, мабуть, є основним”, — додав Віктор Доскоч.