Кацапи не можуть зрозуміти просту річ, яка базується на простій життєвій логіці.
Якщо людині запропонують на вибір жити в Туапсе або Маямі, вона, як правило, вибере Маямі.
На світі є дві моделі розвитку, що просуваються двома великими країнами. Одна модель дозволяє з будь-якого Туапсе зробити Маямі. Інша модель будь-який Маямі може перетворити на Туапсе.
В однієї моделі виходить Батумі. В іншої — Сухумі.
Дотримуючись однієї моделі можна отримати Кім Чен Ин, а інший - Samsung, КІА, LG і т.д.
За однією моделлю можна вкласти 50 млрд. у Сочі, але все одно населення їздитиме до Анталії, яка розроблена за іншою моделлю.
В одній моделі люди живуть до 85 років, в іншій – 65 років.
В одній моделі люди не тонуть у лайні, а в іншій моделі вони там не лише не тонуть, а й живуть.
В одній моделі люди визнають свої проколи, аналізують їх, роблять висновки та виправляють. В іншій у них комплекс «честі мундира», і вони свої помилки визнавати не хочуть із упертістю баранів.
В одній моделі людина може, не маючи вищої освіти, створити компанію, логотип якої буде коштувати як два військові бюджети іншої моделі. А в іншій моделі людина може реалізуватися лише втікши з цієї моделі в іншу.
В одній моделі люди вільно продають стрілецьку зброю в магазинах і мають 5,5 умисних вбивств на 100 000 населення. В іншій моделі можуть посадити за носіння складаного ножа та мати 11,4 вбивства на 100.000 населення.
В одній моделі виходить "Келвін Клайн", а в іншій - фабрика "Більшевичка".
В одній моделі створюють цінну інформацію, і тому люди самі намагаються вивчити її мову, в іншій моделі просувають інтереси своєї мови мордобоїм та бомбардуванням.
Підсумок: якщо людина не мазохіст і не має інших психічних відхилень, вона обирає «Самсунг», а не Кім Чен Ина, Маямі, а не Туапсе, життя довжиною у 85 років, а не у 65. Люди бажають жити довше, нічого не вдієш.
Саме тому, а не тому, що «Америка має ядерну бомбу», всі намагаються бути ближче до неї, а не до тих, що хоче повернути фабрику «Більшевичка» та ковбасу «Собача радість».
Сподіваюся, зрозуміло пояснив.
Фікрет Мамедов.
На фото – Олена Запрудських, «Ще один день».
|