"Треба масова мобілізація, а не тусовки" – військовий інструктор з Ізраїлю Денис Десятник:
Україні потрібна загальна мобілізація. Тоді військові зможуть робити свою справу, замість того, щоб відволікатися на забезпечення логістики та багато інших речей, які під силу цивільним. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів Денис Десятник. Він приїхав захищати Україну з Ізраїлю. Спершу допомагав евакуювати людей у Київській області, а потім служив у Головному управлінні розвідки Міноборони України. Його підрозділ працював за лінією розмежування на сході країни. Зараз займається благодійністю та інструктажем.
Gazeta.ua продовжує серію інтерв'ю з воїнами-добровольцями, які їдуть боронити Україну від окупаційних військ РФ.
Я в Україні служив чотири з половиною місяці. Потім повернувся додому в Ізраїль. І от тепер знову приїхав. Шлях, який подолав був дуже важкий. Коли прилетів у Молдову, мене затримали. Не дали в'їхати в Україну, зупинили на кордоні "Ви воюєте за Україну. І не можете в'їхати". Приставили поліцейських, які ходили за мною два дні. Думав, що передадуть у російське посольство, – розповідає Денис. – Дзвонив, кому тільки міг. Так вдалося виїхати і дістатися до Польщі. Потім українські митники не пускали в Україну, мовляв був тут понад чотири місяці. Кажу, що я ж воював, дивіться документи. А вони "Ви могли перебувати 90 днів, а були 4,5 місяця". Мене зсадили з поїзда посеред ночі. Мобільного зв'язку не було. Потім довелося їхати на інший пункт пропуску. Там можна було перетнути кордон лише на автівці. Їхали порожні чи напів порожні машини і ніхто не хотів узяти.
Денис Десятник - професійний військовий. З батьками репатріювався з Узбекистану в Ізраїль у 1996 році. 14 років служив у різних військових підрозділах Ізраїлю та спецпідрозділах поліції. Спершу був в армії оборони Ізраїлю - Цахалі, потім в головному антитерористичному підрозділі поліції країни - ЯМАМ тв спецпідрозділі ЯСАМ. Затримував особливо небезпечних злочинців, брав участь в антитерористичних операціях. Після був інструктором. Працював тілоохоронцем. В Україні у 2009 році керував службою охорони колишнього народного депутата і харківського бізнесмена Олександра Фельдмана. Професійно займався боксом. В Ізраїлі мав фітнесцентр, який закрив через ковід. З дружиною Оленою виховують п’ятьох дітей. Вона родом з Харкова. Живуть в Ізраїлі. Батьки Олени - в Харкові. Веде свій канал у Тік-Ток. “Зараз там показую, що відбувається в Україні”, - пояснює.
До 24 лютого ви жили і працювали в Ізраїлі. Чому приїхали в Україну?
У той день зателефонував друг, він мені як брат. Сказав, що перебуває в селі на Київщині, що там працюють ДРГ і йдуть обстріли. Що не може виїхати. Я приїхав 25 лютого і вивіз його з сім'єю. Потім ще евакуйовував людей. За цей час багато чого бачив – як стоять у чергах, як діти страждають, розстріляні машини з людьми біля Ірпеня, з табличками "Діти". Вирішив залишитися і воювати за свободу цієї країни.
Як потрапили в Головне управління розвідки?
Раніше працював в Україні інструктором. Тренував один підрозділ. Тут багато друзів. Коли приїхав у лютому, подзвонив хлопцям і сказав, що залишаюся. Вони знають, що я військовий, де служив, чим займався. Мною зацікавилися і ГУР, і ССО і ще деякі підрозділи. Пішов у розвідку. Там запропонували створити свій підрозділ. До мене прикомандирували хлопців із батальйону "Стугна", ще кілька ізраїльтян та американців.
Зачищали села, мінували дороги
Чим займалися?
Диверсійно-розвідувальною діяльністю у Донецькій і Харківській областях. Зачищали села, мінували дороги. Ще багато чим займалися.
Розкажіть про рівень підготовки російських військових, з якими доводилося "перетинатися" за лінією розмежування?
Не треба недооцінювати ворога. Є натреновані.
З початком повномасштабного вторгнення в Україну їдуть військові інструктори з Ізраїлю та воїни-добровольці. Який їхній досвід найбільш корисний?
З Ізраїлю їдуть переважно ті, хто мають якийсь стосунок до України. Вихідці звідси, які колись репатріювалися. Відслужили в Ізраїлі, а тепер хочуть допомогти. Або ті, у кого тут родичі, як у мене.
Ізраїль розташований в оточенні ворогів. Є великий воєнний досвід. Військові постійно тренуються. Тому ізраїльська армія вважається дуже сильною. Наші спеціалісти можуть допомогти українським.
В української армії є всі можливості стати найсильнішою в світі. Людський ресурс тут потужний
Нам часто ставлять у приклад Ізраїль, роботу того ж "Мосада". Скільки часу треба, щоб ми досягли такого рівня?
Треба не час, а фахівці. Люди, які готові навчати. Українська армія може стати на порядок вище. Ізраїльська ще дуже сильна у технологіях. Вони займаються розробками. Але Україна отримує зброю з Європи і США. Є всі можливості стати найсильнішою армією світу. Людський ресурс тут потужний. Хлопці мотивовані і легко навчаються. Якщо серйозно цим зайнятися, то за пів року чи рік можна мати серйозні результати.
Якщо взяти для прикладу мене, то я готовий працювати уже. Україна для мене дуже важлива. Хочу, щоб ця країна жила.
Ворога треба не тільки вигнати. А ще й зміцнити кордони. Бо цей ворог другом уже ніколи не стане.
Чим відрізняється підготовка військових у наших країнах?
В Ізраїлі строкова служба триває роки. За цей час можна гарно підготувати солдата. Служать чоловіки і жінки. В Україні я б сьогодні мобілізував усіх чоловіків, які гуляють по країні, тусять в столиці, нічим не займаються. Має бути розподіл – хтось на кухні миє посуд, хтось відправляє посилки, хтось возить паливо, а хтось воює. Для цього потрібні навчальні центри. Відібрати, хто куди піде. Всім знайдеться робота і кожен буде корисним. Тим більше, що Україна перебуває у повномасштабній війні. В Ізраїлі це так працює.
В Ізраїлі після кожної операції, немає значення, вдала вона чи ні, працює психолог. В Україні цього немає. Хлопці виходять на завдання, повертаються, а потім хтось має психологічні травми, які ніхто не розбирає. Декому після цього не можна воювати, з кимось достатньо поговорити і він може далі виконувати завдання. Це дуже допоможе армії.
Не вистачає людей, транспорту. І все це лягає на плечі тих, хто воює. Вони займаються всім
Як загальна мобілізація змінить ситуацію?
Зараз дуже страждає логістика. Не вистачає людей, транспорту. І все це лягає на плечі тих, хто воює. Вони займаються всім. Хоча можна було б поділити завдання. Людей в Україні вистачає. Бачимо у тих містах, де майже не відчутна війна. Подивіться тікток – гуляють на дискотеках, веселяться. Ця сила людей може полегшити службу тим, хто воює. Є підрозділи, яким не вистачає їжі, бо нема як привезти. Хтось із підрозділу замість того, щоб воювати, має займатися доставкою продуктів. Українці повинні зрозуміти, що йде війна. Є багато таких, хто думає, що це десь далеко від них.
У лютому мали інші враження?
У лютому люди ставилися до війни інакше. Тоді всі злякалися і були готові служити й захищати країну зі зброєю. А зараз мотивація впала. І не таке бажання у багатьох захищати країну.
Ви розповідали, що працюєте над створенням свого підрозділу. Які будуть завдання?
Я би створював навіть не підрозділ, а багатофункціональний батальйон. Впевнений, що це був би один в країні. Ще маю отримати дозвіл на його створення.
Це може бути або диверсійно-розвідувальна робота, або штурмовий підрозділ. До мене звертаються багато хлопців, які зараз тут. Це українці і не тільки. Білоруси, наприклад, з Інтернаціонального легіону. Вони побачили мою роботу. Для мене дуже важливо, щоб мої хлопці поверталися живими.
3 тисячі доларів – немаленька зарплата для України. Але для мене як ізраїльтянина – ні
Багато хто з воїнів-іноземців кажуть, що хоч і не приїхали сюди не за грошима, але живуть на свої заощадження. Яка у вас ситуація?
– 3 тисячі доларів – немаленька зарплата для України. Але для мене як ізраїльтянина – ні. Наприклад, в Ізраїлі військові можуть заправлятися на будь-якій заправці. Є спеціальні гаражі, де ремонтують їхній транспорт. А нам все доводилося робити за власний рахунок. Те саме із харчуванням. Це все проблеми логістики. Я служив строкову службу в Ізраїлі десь 1997 року. Тоді мав зарплату майже 250 доларів і повне забезпечення. Що на той час було дуже добре. Це вже не кажемо про контракт.
А тут постійно якісь питання – що їдять підлеглі, що взувають, чи поремонтовані наші машини, чи є бензин. Обмундирування видають. Але ж воно має бути зручне і якісне. Від цього багато залежить. В Ізраїлі солдати бойових підрозділів отримують все найкраще. Я служив в одному з кращих підрозділів української армії і все одно треба було купувати речі собі і своїм солдатам. Ми в жодному разі не скаржимося. Просто така ситуація. Всі солдати про це знають і намагаються про це говорити. Можливо, на деяких постах не ті люди. Можливо, через нестачу знань у них так відбувається.
Це країна з великим потенціалом і дуже сильні люди. Тому й ці питання незабаром мають змінитися.
Винос: З 2014 року Україна не засвоїла урок, що треба посилити Збройні сили
А як оцінюєте ту зброю, яку надають наші країни-партнери?
– Дуже добре, що допомагають Європа і США. Уже зараз поступово переходимо на зброю НАТО. Але процес іде повільно. Поставки потрібні більші. Прискорити все має лендліз. Якщо навіть з таким озброєнням бачимо, як наші військові вдало працюють, то що буде? Коли поставки збільшать, можна здогадатися. З 2014 року Україна не засвоїла урок, що треба посилити Збройні сили. Так, були ті, хто пройшов АТО. Але цих змін було замало. Думаю, що зараз все поміняється на краще. Є прагнення стати членом ЄС, ввійти у НАТО. Нові виклики після перемоги.
Нам нема куди відступати в Ізраїлі і тут нема куди відступати українським військовим. Вони цю країну нікому не віддадуть. Перемога буде за нами. Хочеться, звичайно, щоб швидше.
Винос: Ізраїльський народ проти війни, проти Путіна. Відгукуються про нього негативно, лають, бажають швидше зіграти в ящик
Як в Ізраїлі люди сприймають війну в Україні?
– Народ проти війни в Україні. Є проросійські ідіоти, які влаштовують мітинги і демонстрації, пишуть мені якусь гидоту. Я став, мабуть, ціллю номер один у соцмережах для них. Пишуть, що я фашист, нацист. Повідомлення приходять щодня. "Ми молимося, щоб ти здох, щоб тебе взяли у полон". Це реальні люди. В Ізраїлі не всі розуміють, що Путін – це велике зло для нашої країни. Він підтримує Сирію, Іран, до нього їздять з Хізбалли, Хамаса (терористичні організації. – Gazeta.ua). І ті, хто за Путіна в Ізраїлі, це нерозумні люди, не начитані. Сам ізраїльський народ проти війни, проти Путіна. Відгукуються про нього негативно, лають, бажають швидше зіграти в ящик.
Підтримку видно і по роботі благодійного фонду. Несуть їжу, одяг, побутову хімію. Дуже шкода, що Ізраїль не допомагає Україні зброєю. Але це політика країни: не підтримувати ні Україну, ні Росію. Хоча нинішній прем'єр більш лояльний до України.