[YuraUA]

За лінією фронту: успішні спецоперації України в російському тилу



УНІАН згадав не завжди помітні в суспільстві, але успішні операції українських Сил оборони, розвідників та спецслужб в "російському тилу", які вже стали болючими, але матимуть ще й віддалені наслідки для росіян.

s:

росія раптово визнала, що її "літаючий радар" а-50 у лютому поточного року збили ЗСУ, а ніяка не російська ппо, третій день горить нафтобаза на ростовщині, про що з сумом звітує ростовський губернатор, вчергове щось здетонувало в Криму, цього разу на мисі Чауда… А, якщо подивитись ширше, багато чого під час російсько-української війни відбулося вперше.
Вперше знищений "літаючий радар" літак а-50 (до цього такі бойові машини вважалися невразливими), вперше виведений з ладу найновіший російський "сокіл" - бомбардувальник су-57, вперше "неморська держава" змогла своїми силами знищити третину флоту противника, практично покінчивши з ним, як військовою силою, в Чорному морі…
Важливо, що ці та інші спецоперації Сил оборони, зокрема проведені Службою безпеки України та Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, завдають ворогу болючих ударів. І працюють не лише на дестабілізацію російської воєнної машини, а й мають вплив на сприйняття росії (принаймні щодо її "величі" й надування щік про "другу армію світу") на міжнародній арені. Ба більше, проведені вони лише власними силами, адже дозвіл використовувати західну зброю для завдання ударів по території pосії Україна отримала ледь не кілька днів тому.
Полювання на ппо
Вранці 20 червня вибухи пролунали на мисі Чауда в окупованому росіянами Криму. З цієї локації російські війська здійснювали по Україні пуски ударних дронів. А передувало цій успішній атаці українських Сил оборони поступове й цілеспрямоване знищення на півострові ворожої ППО.
УНІАН уже писав, як "неморська держава" перемолола третину російського Чорноморського флоту, починаючи з флагмана – крейсера "москва", і як Україні все це вдалося. Але, самотужки розблокувавши морський "зерновий коридор", не можна було забувати про інші "кримські" й не тільки цілі. Полювання на с-300 та с-400 стало можливим саме завдяки західній допомозі.
Сили оборони України знали розташування пускових установок цих зенітно-ракетних систем, проте робота над їх знищенням потребувала часу й наявності відповідних засобів.
"За останні два місяці загальна кількість окремо уражених систем ппо - близько 15. Зокрема, уражені дивізіони ппо в модифікаціях с-300, с-350, с-400. Знищені десятки пускових установок зазначених систем, більше п’ятнадцяти радіолокаційних станцій, понад десять пунктів управління", - зазначають в Центрі стратегічних комунікацій ЗСУ.
Знищити "очі" ворога
Проте фундамент для таких позитивних новин було закладено раніше, коли українці почали знищувати літаки далекого радіолокаційного виявлення (дрло) а-50, які росіяни називали невразливими.
Перша така ціль отримала ушкодження ще у 2023 році на білоруському аеродромі у мачулищах, який росія використовувала для потреб "спеціальної воєнної операції". І станом на сьогодні той а-50 досі не відремонтований. На початку 2024 року Україні вдалося знищити ще два літаки цього типу. І хоча на той момент росіяни пішли в глуху психологічну оборону, стверджуючи, що один з радарів через помилку оператора збили російські ппо, за півроку довелося зізнатися, що знищення скарбів російської авіації має "український слід".
Сумувати окупантам є за чим. Річ у тім, що ці "літаючі радари" забезпечували контроль повітряної обстановки.
За словами військово-політичного оглядача Олександра Коваленка, завдяки цьому типу літака російські окупаційні війська не тільки отримували інформацію про присутність у повітряному просторі України тактичної авіації ЗСУ, а й дізнавалися про пуски ракет з української сторони, отримували цілевказівку для своєї тактичної авіації та ракетних ударів, і навіть підвищували дальність ураження комплексів ппо зрс с-400.
Частково росіяни змогли компенсувати втрату а-50 масованим використанням розвідувальних безпілотників, які Сили оборони далеко не завжди можуть збити чи застосувати проти них РЕБ. А от втрачених кваліфікованих пілотів вже не повернуть.
"Найближчим часом, якби я був членом екіпажу а-50, я не захотів би йти на виліт. Краще симулювати хворобу чи зламати ногу. Будь-яка причина підійде, бо їх успішно збивають. Дронами чи ракетами, українськими чи ні – це не має значення", - зазначив полковник запасу ВПС США Джеффрі Фішер в інтерв’ю для Ліги.
До речі, говорячи про "очі" ворога, варто згадати й пошкодження українськими БПЛА російських станцій ядерного попередження воронеж м та воронеж дм. Станції дальнього виявлення ракет – одні з ключових у загальній системі ядерного стримування. Проте росіяни використовували їх і для приглушення сигналу GPS.
Ураження воронеж м та воронеж дм, за словами військового експерта Петра Черника, свідчить про дірявість російської системи протиповітряної оборони. І, звісно, про збільшення потужності українських дронів, які почали долітати до цілей за сотні кілометрів.
Відстань більше не перепона
Коли українські БПЛА дісталися Москви, це, звісно, тішило, але не мало якогось суттєвого впливу в сенсі ураження важливих, з воєнної точки зору, об’єктів. Але це була така собі "пристрілка". Наразі відстань в 500 та 1000 кілометрів – вже не є нездоланною для українських дронів. І, що приємно, долітають вони до дуже потрібних цілей.
Зокрема мова про російські аеродроми. Якщо раніше українським БПЛА доводилось обмежуватись польотами на аеродроми "Бельбек" та "Саки" (Крим), авіабазу "морозовськ" (ростовська область), аеродроми "приморсько-ахтарськ" та "єйськ" (краснодарський край), то тепер використання Москвою навіть далеких від прикордоння аеродромів – під питанням.
Приміром, на початку червня українські дрони вперше долетіли до аеродрому "моздок" в північній осетії в рф.
"моздок, зустрічай "НЛО"", - іронічно прокоментував удар військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
Відстань, яку здолали українські "пташки" - близько 1000 кілометрів. Як наслідок, більше не є невразливими російські літаки, за допомогою яких РФ обстрілює Україну тими самими "кинджалами".
Про результати цієї атаки офіційно не повідомлялося, але видання "Радіо Свобода" публікувало супутниковий знімок наслідків. На ньому видно слід від пожежі, а також те, що рф евакуювала частину бойових літаків.
На жаль, поки що Сили оборони та українські спецслужби не дісталися двох найдошкульніших для нас російських авіабаз – аеродрому "оленья" в мурманській області та "саваслейки" в нижньогородській області. З першого найчастіше злітають бомбардувальники ту-95, які можуть атакувати всю територію України. Другий ворог використовує для базування мігів, які теж тероризують Україну своїми "тренувальними польотами" чи не щодня.
Втім, це геть не означає, що Україна не намагатиметься скорочувати кількість російських бойових літаків в той чи інший спосіб. Приміром, ту-22 мз, які регулярно атакували цивільну інфраструктуру України ракетами х-22, розрахованими на ураження авіаносців, вперше вдалося атакувати на аеродромі "сольці" (новгородська область) ще у серпні 2023 року. У квітні 2024 року в результаті спільної операції Головного управління розвідки та Повітряних сил ЗСУ вперше за час російсько-української війни таку "тушку" було знищено у повітрі.
До речі, після того, як Україна атакувала ту-95 м на авіабазі "енгельс-2" у грудня 2022 року, росіяни перемістили їх на той самий недосяжний (поки що) аеродром "оленья". Хоча і без цього ці бомбардувальники перестали залітати в зону дії українських сил ППО.
Однак найболючішим ударом – в тому числі з точки зору "величної" російської репутації – став удар, здійснений українськими спецслужбами по найсучаснішому літаку росіян, гордості кремля, с-57. "Літак п’ятого покоління" не було знищено, але він, за деякими даними, не підлягає відновленню. А ще один такий самий було відчутно пошкоджено, і тепер треба буде немало часу, щоб привести його до ладу.
За інформацією Defence express, авіапарк су-57 російських військ, за різними оцінками, становить від 10 до 15 машин. А через залежність від західних комплектуючих та запроваджені проти рф санкції ці літаки стали супердорогими (необхідні компоненти не завозяться напряму, що збільшує собівартість машини), і тому темпи виробництва знизилися до двох на рік.
Економічна складова війни
Певно, зайвим буде нагадувати, що військова машина залежить далеко не лише від наявності потрібної військової техніки (як-от літаків), а й від грошей на неї. Тут Україна вимушена була шукати шляхи ураження економічної складової в рф. І українські спецслужби зосередились зокрема на російських нафтопереробних потужностях.
Вперше "невідомі дрони" завітали в гості на російських нафтопереробний завод ще у 2022 році - було атаковано новошахтинський нпз у ростовській області. Проте саме 2024 рік став справді "вибуховим" для російської нафтопереробної галузі. В мережі регулярно з’являються відео палаючих нпз.
Приміром, російські ппо "все збили" над нпз у слов’янську на кубані, на заводах у московській та ростовській областях.
За лінією фронту: успішні спецоперації України в російському тилу
Безпосередньо на війні ці атаки поки не позначились, адже, перш за все, російська диктатура забезпечує, в першу чергу, свою воєнну машину - бензин та дизель, виробництво яких дещо скоротилось через українські атаки, в необхідних обсягах йдуть до ворожого війська, а населення може й потерпіти.
"Навіть якщо ми зруйнуємо половину російських нпз, їхніх запасів вистачить, щоб закрити внутрішні потреби. Вони просто не будуть поставляти ці нафтопродукти на експорт. Це теж, в принципі, добре, бо це великі втрати виручки, але це не створює тотальний дефіцит. Як на мене, більший сенс в тому, щоб руйнувати артерії, по яких нафта іде на нафтопереробні заводи та в порти. Один удар по головному об’єкту, наприклад, нафтоперекачувальній станції, або газо-компресорній станції, може зупинити десяток заводів. Один удар вигідніший десяти. Таких об’єктів, найважливіших, думаю, десь з десяток. І якщо дійсно буде змога їх зруйнувати, тоді, по суті, російська економіка буде зруйнована вщент", - розповідав УНІАН директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
Формально, українська "пристрілка" відбувається успішно, тож попереду на окупантів ще чекають гарячі сюрпризи. Stay tuned.