Война - вторжение России в Украину!!!

[Admin]

Очень не хотел создавать такой темы на техническом форуме, но знаю что людей Росии блокируют от правдивой информации о войне на нашей родной земле Украине.
В данной тебе будем писать только Правдивую и Проверенную информацию.
Я хочу чтобы пользователи форума из других стран, не только из Украины (мы все видим из своих окон) знали и видели как подло на нас нападает и убивает наших людей "Дружеская страна Россия"
Недовольные троли сразу получают вечный БАН
Наша задача открыть глаза людям, которые все еще верят что "Их там нет", "Это не мы", "Это спасательная операция" и т.д.

ЗЫ: Ничего против обычных Русский, Белорусских и других национальностей не имею, есть вопросы только к их властям и к участникам этой Рашистсой войны

На форуме все еще действуют правила, так что следим за выражениями

Слава Україні!!!

Правдивые каналы в мессенджерах:
Viber:

Молния
⁨ЦЕНТР ПРОТИДІЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ⁩
Країна Інфо

Telegram:

Оперативні Новини України
https://t.me/STOP_RUSSIAN_WAR_BOT
Тelegram-бот для повідомлень про російські мітки

[stepan71]

Сообщение от Sereqa

А ничего и не надо было делать из того, что делала росия после оккупации.
Вода была, ж/д сообщение было, электричество было.
Вы же читайте изначально о чем речь ведут, а потом уже свои умозаключения озвучивайте.

Вы пишите что воду крыму дола украина так же ?

[duman]

Сообщение от stepan71

Всё это по моему было сделано до 91года .
А после 91года что украина сделала а сделала
она то что всё рушила что коммунисты построили .
Сколька она бесплатных квартир она дала народу ?

Но так як рашка зараз *рушить* побудоване вашими комуняками , то УКРАЇНІ ніколи такого не досягнути.Ностальгія за совковими часами ...?

[Sereqa]

Сообщение от stepan71

Вы пишите что воду крыму дола украина так же ?

Да, Украина.
Тогда называлась Украинская советская социалистическая республика (УССР).

[ВВ]

[YuraUA]

ЗСУ на півдні знищили опорні пункти росіян і два склади боєприпасів.

У Миколаївській області були знищені ворожі склади боєприпасів.

Українські штурмовики двічі завдали удару по опорному пункту, пункту постачання боєкомплекту та по скупченню живої сили, озброєння і техніки ворога в районі Благодатного та Давидова Броду на Херсонщині.



Про це йдеться в повідомленні оперативного командування "Південь".

За добу на південному напрямку українські воїни знищили:

36 окупантів;
2 самохідні зенітні ракетно-гарматні комплекси "Панцир-С1";
3 машини зв’язку стратегічної та оперативної ланок управління;
1 радіолокаційну станцію "Підліт";
11 одиниць броньованої та автомобільної техніки.
Також підтверджено знищення двох складів боєприпасів на окупованих територіях Миколаївщини.

[YuraUA]

[mavv]

На Украине во время СССР жили лучше , чем в других республиках СССР и отъехав от Москвы на 20 км.
Я это сам видел, когда жил в Новоград-Волынске с 1983-1999 годы, и женой украинкой не нарадуюсь уже 37 лет.
И , если бы не уничтожили СССР ельцин,кучма,шушкевич, я бы никогда не уехал с Украины, хоть и жил до этого в 20 км от Москвы.

[Rostyk.07]

mavv, І Слава Богу! Московитів нам не потрібно

[vovka26]

Грузинские наемники несут серьезные потери на Украине

Главарь воюющих на стороне киевского режима грузинских наемников Мамука Мамулашвили сообщил о больших потерях среди своих подчиненных. Он же сообщил о приостановке их вербовки.

Даже по открытым источником количество уничтоженных на Украине наемников из Грузии исчисляется десятками.

[mavv]

Очень хочется,чтоб поняли,не партия всё делала в СССР а народ,который жил спокойно ,работал ,получал бесплатно квартиры,женились,рожали, иначе откуда мы с вами появились и сейчас живём.
Добавлю,что бывший президент Украины Кучма сказал, что во времена СССР нефть для Украины стоила дешевле воды.
Посмотрите,какие в то время снимали прекрасные фильмы на Украине,сегодня смотрю и радуюсь Мотре.
И во главе СССР были украинцы Хрущёв и Брежнев.
Хрущёв и отдал УССР российский Крым, за который гибли русские солдаты.

[Rostyk.07]

Привіт солдате! Ти мене не знаєш,
Я просто дівчина, живу собі як всі,
В моєму місті тихо, не стріляють
Але війна торкнулася душі,

Чому пишу Тобі? Бо серце просить,
Бо я так звикла, у віршах думки,
В моїй країні сльози, біль і розпач
І так нестримно пишуться листи,

Ти зараз там, на Сході, захищаєш
Свою країну на передовій,
Там дуже страшно, постріли лунають,
Та ти ідеш вперед, вперед у бій,

Ти борешся за волю України,
За незалежність, за її життя
І за майбутнє кожної людини,
А серед тих людей також і я,

Ти тільки повернись, благаю, чуєш,
Ти не лети високо в небеса
Бо тут, на цій землі Тебе чекають
Батьки, дружина, діти… вся сім’я,

І вся країна молиться за Тебе,
Щоб швидше повернувся Ти живим
І я також щодня молюся небу,
Аби в моїй країні настав мир…

Я сподіваюсь, ці рядки почуєш,
А може, прочитаєш у листі,
Я дякую Тобі, що захищаєш
Мою країну, дякую Тобі…

Автор: Марія Скочиліс

[mavv]

Зеленский назначил исполняющим обязанности главы СБУ Василия Малюка
Короткая ссылка18 июля 2022, 12:21
Украинский президент Владимир Зеленский назначил исполняющим обязанности главы Службы безопасности Украины Василия Малюка. Об этом говорится в указе, опубликованном на сайте офиса президента Украины.
Зеленский назначил исполняющим обязанности главы СБУ Василия Малюка
AP © Ukrainian Presidential Press Office
«Первому заместителю председателя Службы безопасности Украины Малюку Василию Васильевичу временно исполнять обязанности председателя Службы безопасности Украины», — приводит сообщение РИА Новости.

17 июля украинский президент отстранил от занимаемой должности генпрокурора Украины Ирину Венедиктову и главу СБУ Ивана Баканова.

Он объяснил это тем, что в СБУ и прокуратуре обнаружены множественные факты государственной измены сотрудников.

[mukha22]

Держава-zомбі. Коротко про суть російського імперіалізму



Максим Віхров

Чому сучасна Росія поводиться, як живий мрець з трешових кінофільмів

З-поміж усього бестіарію, породженого сучасною поп-культурою, заледве можна знайти більш відразливу почвару, ніж зомбі. Гаїтянський прообраз, який перекочував у західну літературу та кіно наприкінці 1920-х, був зловісним, але помірно. Це були всього-навсього мерці, яких могутні чаклуни піднімали з могил, щоб ті працювали на плантаціях цукрової тростини. Але Голівуд постарався на славу. Що може бути бридкіше, ніж натовп бездумних трупів, які роздирають на клапті живих, щоб затамувати свій невгамовний голод?

Наприкінці 1960-х кіноіндустрія породила цілий жанр зомбі-горорів, але тема нашестя живих мерців залишає зовсім небагато сюжетного простору. Герої, які завзято трощать гнилі макітри, набридають глядачеві раніше, ніж він встигає запам’ятати їхні імена. Втім, культурні архетипи існують незалежно від касових зборів і оцінок кінокритиків. Вважається, що образ зомбі втілює наші різноманітні страхи: перед масовим суспільством, колективними психозами, епідеміями і, зрештою, перед самою можливістю втратити людську подобу.

Сьогодні цей образ здобув нове, політичне прочитання. Коли 2013 року Макс Форстер випускав на екрани свій зомбі-бойовик «Світова війна Z», він і гадки не мав, що за неповне десятиліття ми справді опинимось за крок від світової війни, і що розпізнавальним знаком агресора слугуватиме саме літера «Z». Співпадіння випадкове, проте символічне. Але називаючи окупантів «zомбі», ми навіть не здогадуємось, наскільки глибоко цей архетип поп-культури описує те, з чим нам довелось зіткнутись. Так, Росія — це держава-зомбі, в анатомії котрого ми спробуємо розібратись.

***

Світ був вражений звірствами російських військ в Україні, а також самим бажанням Москви провадити міжнародну політику «методами ХІХ століття». Не дивно, що це породило безліч теорій щодо ментального здоров’я Владіміра Путіна. Ну справді, хіба може лідер сучасної держави при здоровому глузді розв’язати війну, під час якої його армія стиратиме з лиця землі цілі міста, чинитиме геноцид — і все це під акомпанемент погроз ядерною війною? Але теорії про навіженця у Кремлі — така ж нісенітниця, що й міф про безумство Івана Грозного. Оповита похмурими легендами опричнина не була витвором хворого розуму царя-садиста. Навпаки, це була продумана, раціональна акція по знищенню прошарку землевласників Московії, які опирались остаточному встановленню деспотії. Те саме стосується і попередніх, і наступних російських тиранів: те, що могло видаватися безумством, насправді було продиктоване логікою, ключ до розуміння котрої слід шукати у внутрішній архітектурі російської державності.

В чому ж вона полягає? Від самого початку свого існування Московське князівство перейняло від монголів хижацьку логіку завойовників: виробляти блага не обов’язково — їх можна просто привласнювати. «Вбивати, щоб жити» — це, власне, і є ота «російська ідея», котра завжди лежала на видноті. Таке існування визначало й політичну архітектуру цієї держави. Європейський феодалізм був складною системою обопільних зобов’язань, учасниками котрих з часом ставали все ширші верстви населення. На ранньому етапі запобіжником від узурпації була майновита аристократія — достатньо сильна і незалежна, аби присікати спроби встановити деспотичне правління. Натомість у Московії навіть родовитий і заможний боярин був лише рабом, життя котрого цілком залежало від милості государя. Тому коли указом 1702 року «реформатор» Пьотр І встановив, щоб в усіх челобитних адресати вживали самоназву «нижайший раб», це було відображенням нормального — для московитів — стану речей.

Повноцінний інститут власності, який уможливлював би певну автономію аристократії (а потім — і ширших верств), у Росії так ніколи і не сформувався. Це завжди було умовне володіння, яке могло бути скасоване в будь-який момент. Через це Росія досить легко сприйняла комуносоціалізм: для народу, який не мав міцної традиції власності, більшовицький колективізм виявився не таким вже революційним винаходом. Зміни, що сталися після розпаду СРСР, не зачепили глибинних основ російської державності. Період так званої «єльцинської демократії» був наслідком тимчасового розбалансуванням системи, і оговтавшись, вона породила режим Путіна, який вже цілком відтворював її хижацьку логіку. Путін справді виграв битву з олігархами, але його мета полягала винятково в тому, щоб підготувати Росію до подальшої експансії, яка потребує концентрації влади і власності в руках одного угруповання. Тому й сподіватись, що роздратовані санкціями фрідмани і дєріпаскі вплинуть на Путіна, було марно, адже вони лише «гаманці» режиму, які добре розуміють своє справжнє місце у харчовому ланцюжку.

Повернення Росії до експансіоністської стратегії було лише питанням часу. Держава-хижак запрограмована на загарбання і існувати в інший спосіб просто не здатна. Експансіонізм завжди йде поруч з війною, терором і геноцидом. В теорії, Росія могла б змагатись за лідерство в регіоні, ставши високорозвиненою, демократичною і заможною країною, партнерство із якою буде привабливим і бажаним для сусідів. Але такий варіант для Росії був апріорі недоступний. Адже перша умова для успішного інтенсивного розвитку — відмова від експансії назовні і концентрації влади та власності всередині, але така докорінна «перестройка» означала б демонтаж самих основ російської державності з невідомим кінцевим результатом. Не спроможна здобути конкурентні переваги, Росія зробила ставку на прості та брутальні методи: підкуп іноземних еліт, економічний шантаж, силові провокації і зрештою — на війну.

Геноцид, який Росія вже вдруге влаштувала на українських теренах — це не безумство, а послідовність. Сталінський геноцид — Голодомор — був потрібен, щоб зламати масовий низовий опір українського селянства, яке чинило спротив навіть після того, як Україна програла визвольні змагання. Це була садистська процедура підготовки народу до його остаточного вбудовування у харчовий ланцюжок держави-хижака — в якості безправної експлуатованої маси, якій належало слугувати ресурсом для подальших загарбань. Путінський геноцид переслідує ту ж саму мету: поставити українську націю перед вибором між смертю і капітуляцією. У недалекому минулому Москва намагалася реколонізувати Україну менш ризикованими та витратними способами: через газовий шантаж, спробу встановити тут васальний режим Януковича, через провокацію сепаратизму. По мірі того, як ці сценарії зривалися, перспектива повномасштабної війни ставала все більш очевидною. Адже зомбі, якого жене вперед вічний голод, не може зупинитись.

У читача може виникнути питання, до чого тут власне зомбі, адже все описане вище пасує і звичайному хижакові. Що ж, до певного часу аналогія з живим мерцем справді могла вважатись надлишковою. Російська імперія була державою-хижаком, яка мусила загинути одночасно з рештою імперій. Власне, 1917 року так і сталося. Але її труп повернули до життя більшовики, явивши світові ще більш потворне чудовисько — Радянський Союз. Щоправда, гальванічного заряду вистачило порівняно ненадовго: за якихось 70 років монстр Франкенштейна (даруйте — Лєніна і Сталіна) став розпадатись. Власне, сучасна Росія — це зомбі у фінальній стадії розпаду, який втратив здатність навіть імітувати життя.

Аби в цьому переконатись, достатньо поглянути на сучасний російський експансіонізм. Російське домінування ніколи не призводило до розквіту упокорених земель, але тепер ця тенденція набула вже зовсім гротескних обрисів. Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія, анексований Крим, «народні республіки» на окупованому Донбасі — деградація цих теренів настільки стрімка, що мимоволі зароджуються підозри: а може в цьому і полягає план Москви? Навесні 2014 року донецькі сепаратисти мріяли, що «республіки» стануть вітриною «русского мира». У певному сенсі, їхні сподівання справдились. Заковика в тому, що імперія-зомбі не здатна продемонструвати світові нічого, окрім розмаїття занепаду і розрухи. Власне, страх, смерть і деградація — це головні статті експорту РФ, окрім нафти і газу. Причому останніми двома, як виявилось, Москва готова пожертвувати. Але заради чого?

Насправді, ключова мета путінської експансії полягає вже не у загарбаннях як таких — теперішня Росія не здатна впоратись навіть із наявними ресурсами, не кажучи вже про новоприєднані терени. Мета Росії — нав’язати себе світові, який все виразніше — і цілком заслужено — ставить до неї, як до прикрого атавізму, до держави-бензоколонки, не здатної запропонувати людству нічого, окрім вуглеводнів. Експортуючи страх і руїну від Вугледару до Солсбері, Москва вже давно не прагне реалізувати якісь далекосяжні геополітичні проєкти, її наміри набагато скромніші. Цей нахабний мрець хоче змусити живих вдавати, що вони сприймають за живого і його. І саме тому головною жертвою російської атаки стала Україна. Справа, звісно, не в НАТО, не в «американських біолабораторіях» і не у «народних республіках» Донбасу. Істинна причина жорстокої навали полягає в тому, що Україна — це той самий хлопчик, який вигукнув, що король не просто голий, а мертвий. І все, що розпочалось вранці 24 лютого — це спроба заткнути нам рота. Але вже пізно.

Далі буде.

https://tyzhden.ua/World/255326

[mukha22]

В тимчасово окупованому російськими загарбниками Маріуполі юнак вийшов на площу біля розбомбленого окупантами Драмтеатру з прапором України.

[mukha22]

[mukha22]

[mukha22]

Volodymyr Omelyan
@V_Omelyan
Росія перемістила частину флоту з Севастополя до Новоросійська.

Друга армія світу ховається в норах

[mukha22]

Дальність ракети ATACMS 300 км. при стрільбі з позицій ЗСУ на лінії фронту.

[ВВ]

Сообщение от mavv

Юрка и Вася , дорогие мне украинцы ,не надо писать тут лож, правда нужна всем и на Украине и России.

Які нахрин дорогі, якби були дорогі, то виб щось би робили у себе, а не писали тут пропогандиські,фейкові міфи, які вам навіяли.....

То де брихня!!!! Скільки вже можна бути таким зомбованим, та відкрий вже очі , і сприймай це реально.!!!!

[mukha22]

Прикладна кацапологія

“Бо плач не дав свободи ще нікому,

А хто борець - той здобуває світ”.

Гімн ОУН

Олег Покальчук

читать дальше:

Цей текст не адресований людям, які мають практичні військові і воєнні інструменти дослідження і препарування кацапів. Їм не до соціальних діалогів. Перед ними стоять інші проблеми і завдання, які вони з честю вирішують.

Громадянське суспільство, звісно, знає краще, коли і куди стріляти. Але коли стріляють безпосередньо в нього, впевненість у тому, що воно достеменно знає всі причинно-наслідкові зв’язки у світі, кудись зникає.

Тому цей текст адресований громадянам, які шукають раціональних, моральних, етичних та всяких інших філософських пояснень тому, що відбувається довкола після 24 лютого.


Фото: EPA/UPG

Громадянам, які щодуж гойдаються на ендорфінних (це такі природні наркотики мозку) гойдалках “оптимізм-зневіра”, аж доки, як у дитинстві, не злітають з них шкереберть. Справа не тільки в тому, що при цьому стається з психікою. Про це вже доволі багато написано різних застережень і порад. Превентивно діють вони приблизно як застереження на пачках цигарок.

Це таке “людське, надто людське”, як казав Ніцше. Ми хочемо поводитися і відчувати так, як хочемо, за будь-яких обставин, бо маємо на це право. В умовах постійного стресу людина дитиніє, та її потреби і вимоги стають тим категоричніші, чим менше реальність їм відповідає.

Практика показує, чим освіченіші і культурніші люди, тим гірше вони сприймають такі зауваження, і взагалі тим важче переживають неможливість сформулювати себе і світ в нових обставинах. Всі їхні цілком заслужені дипломи, ступені, звання, нагороди, премії не забезпечують їм ані фізичної, ані психологічної безпеки.

Нас поколіннями виховували в культурі прогрессу. Тобто невпинного, хоча і складного, поступального розвитку людини і людства до світлого і високого. Я для себе називаю це “руссоїстською маячнею”(від Жан-Жака Руссо, а не те, що ви подумали). Хоча першим це слово вжив абат Сен-Поль в книжці “Зауваження про невпинний прогрес загального розуму” у 1737 році. Велика Французька революція, будучи нечувано кривавою навіть по тих негуманних часах, водночас через своїх комісарів-просвітителів примудрилась достатньо нахабно напарити людству утопічне уявлення про людську натуру і про те, як її треба культивувати. А хто не згоден, тому гільйотина.

Далі тема поволеньки через марксизм і комунізм перелізла в сьогоденне ліберальне лівацтво, яке десятиліттями піддавало осуду очевидну для практиків тезу, що в людині лайна стільки само, скільки і світла.

Соціальний психолог Стенлі Мілгрем за результатами своїх експериментів з людською поведінкою сказав: «Якби в Сполучених Штатах було створено систему таборів смерті на зразок нацистської Німеччини, відповідний персонал для цих таборів можна було б набрати в будь-якому американському місті середньої величини». Діло було в 1963 році у США, на хвилиночку. Країні свободи, процвітання і демократії. Зробіть поправку на час і на Росію.

Список притомної європейської і північноамериканської наукової літератури, яка це підтверджує, зайняв би кілька сторінок. Але політичне життя формує, вибачте за вираз, наративи, які зручні для пропаганди і підкріплення прогресивної ефективності дій чинних політиків. До реальності і науки воно не має відношення. Властиво, у нас нині те саме.

У людей, які цікавляться діяльністю мозку, є така мем-історія, кейс Фінеаса Гейджа. У 1848 році американський дорожній робітник через нещасний випадок при будівництві колії у Вермонті отримав травму голови. Трьохсантиметровий залізний стрижень пробив йому навиліт лоба і вилетів крізь скроню. Дядькові пощастило, бо там нагодився лікар, що знався на польовій хірургії. Відтак пацієнт прожив ще аж 12 років.

Але характер змінився до невпізнання. Із доброго і в міру побожного сім’янина він став страшенно матюкливим і вельми огидним в спілкуванні персонажем, придатним лише до роботи з худобою.

Так от, Путін - це такий стрижень, який навиліт пробив мізки десяткам мільйонів мешканців ерефії.
Є ще приклади лоботомії, нині забороненого хірургічного втручання в мозок, який робив колись буйних хворих злегка дурнуватими, проте помірковано соціалізованими. То для русских лібералів.

Тобто тривала пропаганда має цілком фізичний і, на мою думку, незворотній вплив на психіку.

Ми маємо справу з незворотніми змінами поведінки запоребриківців, які базуються не лише на узаконенні і стимуляції темної сторони людини. А ще й на фізичному травмуванні мозку, хай нейрофізіологи вибачать за вульгарну метафору.


Фото: EPA/UPG

Тут ключове слово - “незворотніми”. Я і раніше несхвально відгукувався про різні інтелігентські спроби “докричатися” кудись там до когось, а нині й поготів.

Ви кричите в дірку в їхній голові.

Тут не обійдеться без згадування “хороших рускіх”. Це такий дурний мем, який просто заводить людей на манівці. Можливо, це робиться зумисне.

Народитися в ерефії людиною - це катастрофа, люди там жити не можуть. Або виїжджають геть, або гинуть, або отримають прутень, чи то пак, стрижень в голову.

Є наче якісь фантастичні персонажі, які воюють на нашому боці, коли так, то честь їм, змиють ганьбу і сором. Воно як дискусії про інопланетян. Хтось їх бачив, але це не точно.

А усі ці культурні лицедії в біло-синьо-червоних пальтах, якщо вони не каються і не просять політичного притулку, мають чимшвидше йти за руским воєнним кораблем. Імовірно разом з тими, хто їх сюди тягне.

Вернімося до нашої теми. Ненависть. Цілком закономірне і природне відчуття. Мотивуюче. За тим винятком, коли воно тісно сусідиться з відчуттям безсилля. Безсилля випливає з вищезгаданої тези, що весь попередній інтелектуальний мотлох, яким людина пишалася, виявився для носія досвіду нічого не вартий у критичній ситуації. Чим простіша людина, тим менше вона має з цим проблем. Зрештою, ніхто ж не казав, що біологічна еволюція взорується на духовності.

Всяке обзивання, переназивання і дегуманізація кацапів з моральної точки зору абсолютно справедливі, але безтолкові. Це марна трата емоцій. Їхнє падіння - не біблійне падіння Люцифера, це просто темна частина людської природи.

Дерево росте не тільки до світла, але і коріннями в темряву. Глибину цього росту ніхто не обмежує. Його не обмежує ані раса, ані історія, ані культура. Коли в Руанді за сто днів хуту зарубали мачете 800 тисяч тутсі, багато сказав собі “ну, то ж Африка”. Коли червоні кхмери в Камбоджі масово рубали голови сапками тим, хто носив окуляри, ми казали “ну, це ж комуністи”, а там кілька тисяч років стародавньої культури. Перелік буде нескінченний. Побіжно гляньте історію воєн нашої княжої доби. Якщо ми, наприклад, славимо княгиню Ольгу, то славімо і спалення живцем послів. Або ні.

Про мотивацію. Руйнування може бути так само захоплюючим заняттям, як і творення. Якщо у вас дірка в голові, то біохімія вашого мозку вироблятиме при актах садизму такі самі ендорфіни, як і при акті творення. Це я до того, що не шукайте в Ірпені-Бучі-Гостомелі і, прости Господи, список буде довгий - якихось особливих “бурятських” винятків. Для них всіх це соціально прийнята норма.

Усі відкриття кримінальних справ і погрожування якоюсь Гаагою - правильні юридично, але речі нікчемні з точки зору впливів. Навпаки. В криміналізованому суспільстві людина, яка “ходить” під іноземною статтею - герой. Це підвищує самооцінку і статус в їхньому суспільстві.

Забудьте лементи про порушення правил і звичаїв війни, у війни нема ніяких правил і звичаїв. Це по війні щоразу встановлюють нові правила, щоб притягнути до суду тих, хто програв. Але вам особисто від цього легше не буде, навіть якщо доживете до такого перформансу.

Ви або на війні, незалежно від того, де фізично знаходитеся, або ви мішень. З якого дива ви думаєте, що люди з діркою в голові мають не стріляти у вас? Бо на вас немає камуфляжу, і ви жінка або дитина? Не треба було читати лицарських романів на ніч. Вальтер Скотт однаково все вигадав.

Про різні кармічні кари на Росію, які неодмінно мають статися. Є сила-силенна політологів, зарубіжників та інших фахівців, які розповідають, що, коли і як станеться з Росією. Іноді це навіть дотепно і, як старий шанувальник наукової фантастики, з задоволенням це читаю.

Я ветеран “холодної війни” (мені навіть заокеанські колеги футболку таку подарували). І добре пам’ятаю всіх советологів і кремленологів, теорію конвергенції та іншу подібну політичну фантастику. Єдиний, хто дуже скептично до цього всього ставився, був дисидент Владімір Буковський, вже покійний, з яким я мав приємність познайомитися в Лондоні на ниві взаємного єхидного ставлення до прогнозування соціальних процесів.

Це називається в науці “спекулятивна філософія”, тобто, логічні припущення, які тут і зараз практичного значення жодного не мають. Тому не беріть близько до серця. Ви ж не моделюєте свою побутову поведінку на підставі романтичних серіалів? Так ото ж.

Ще раз. Всі ваші болісні рефлексії, побудовані на тому, що так не може бути, а повинно бути от так і от так, побудовані на абсолютно фантастичних уявленнях про людську мораль, неіснуючі механізми якоїсь об’єктивної справедливості і бажанні лишити свій внутрішній світ в тому стані, яким він був до 24 лютого.

Я вже казав раніше, і скажу ще. Ніхто з нас ніколи не повернеться в світ до 24 лютого. Ніхто взагалі не повернеться з цієї війни, в тому числі ті, які залишаться живими. Навіть якщо в цьому вас будуть запевняти Президент, уряд і кого вони там ще наймуть. Але на війні можна і треба жити, лише робити це по-воєнному, а не по-ідіотськи.


Фото: Оперативне командування ‘Схід’

Далебі, заспокоєння громадян тут і зараз - діло хороше і правильне. Але коли перша істерика минає (а вона минула два місяці тому), постають питання, на які владі давати відповіді якось не тойво. Не тільки того, що у влади відповідей нема, а й у цілого світу нема. Тобто прямі відповіді є, але для цього треба визнати, що вся світова система безпеки, усі ці ОБСЄ з ООН - цілковите фуфло, збудоване на гібриді романтизму, лівацтва і корупції. Як і Ліга Націй до того. Я не про населення цивілізованих країн, а про їхніх бюрократів, які так захопилися оргією політкоректності, що не зауважили, як перетворилися на російський секс-шоп. А може й зауважили, і сподобалося.

Про Божу кару. По-перше, не варто апелювати до Бога через соціальні мережі. Є підстави сумніватися, що Він читає ваші пости та дивиться Інстаграм.

Дійсно віруючі люди йдуть з цим в церкву, до священника. Ви там не отримаєте остаточної відповіді, але принаймні не будете виглядати “віруючими вихідного дня”. Всі невинні жертви є мучениками, але не всі є праведниками. Не голосіть до них, просто пам’ятайте, а говоріть з живими. Більше шансів на допомогу.

Ми щиро бажаємо кацапам згоріти ще до пекла, але для цього є наші спеціальні люди з відповідними знаряддями, які знають, що їм робити і коли. Прокльони - річ емоційно неминуча, як всяка лайка, але таким чином ви повідомляєте інформаційному середовищу, що у вас “поцілили”. Крім вашої особистої бульбашки, велика кількість користувачів соцмереж цьому лише порадіє.

Ви, як вільні люди, маєте повне право поводитися і так, як до війни - тобто демонстративно вести “цивільний” спосіб життя. Їздити, ходити, гуляти, тусуватися. Це такий своєрідний челендж. Я не фахівець з кармічних питань і не знаю, як такий побутовий шаманізм впливатиме на тривалість вашого життя. Можливо, покращить настрій. Але не факт, що не зіпсує настрій іншим.

І навпаки. Якщо ви підвищено уважні до питань власної безпеки, обговорюйте це з такими самими людьми. У нас і так буде достатньо взаємно конфліктуючих, що називається, “на рівному місці” соціальних груп. Час всіх розсудить. Ви, головне, доживіть до цього часу.

Борхес колись написав оповідання про прихованих праведників - “ламедвовників”, на яких тримається світ. Кожен з таких людей не знає, що він праведник, просто він так живе. Але щойно дізнається про це, як вмирає, і його місце заступає хтось інший.

Довкола нас є велика кількість таких людей, яких ніхто ніколи нічим не нагородить. Може воно і на краще, якщо вірити легенді. Але це ті люди, поведінку яких варто переймати. Праведність не тільки моральна, вона ефективна, якщо її зайве не героїзувати. Ніяких вольових зусиль для цього не треба, це за вас зроблять дзеркальні нейрони вашого мозку.

І довкола нас така сама кількість негідників. Можливо, вони теж про це ще не підозрюють. Я не про тих, які вже працюють на ворога - їх ловлять щодня. Куди поділося тридцять років української державницької політики, освіти, виховання? От туди і поділося. Зробіть уявний експеримент - скільки з людей, про яких ви знаєте або чули (не близьких друзів і знайомих, хоча чому б і ні) в умовах окупації поведеться, скажімо так, неправедно? Зрештою, Сартр після 9 місяців німецького полону викладав в Парижі в ліцеї на місці репресованого єврея, а не пішов в партизани. Результати можете тримати при собі.

Але станом на тут і зараз є ви, і є обставини. Якщо ви не можете впливати на обставини - впливайте на своє ставлення, раціоналізуйте поведінку від демонстративної до ефективної. Болісні міркування про онтологію і метафізику кацапів залиште нащадкам.