Война - вторжение России в Украину!!!

[Admin]

Очень не хотел создавать такой темы на техническом форуме, но знаю что людей Росии блокируют от правдивой информации о войне на нашей родной земле Украине.
В данной тебе будем писать только Правдивую и Проверенную информацию.
Я хочу чтобы пользователи форума из других стран, не только из Украины (мы все видим из своих окон) знали и видели как подло на нас нападает и убивает наших людей "Дружеская страна Россия"
Недовольные троли сразу получают вечный БАН
Наша задача открыть глаза людям, которые все еще верят что "Их там нет", "Это не мы", "Это спасательная операция" и т.д.

ЗЫ: Ничего против обычных Русский, Белорусских и других национальностей не имею, есть вопросы только к их властям и к участникам этой Рашистсой войны

На форуме все еще действуют правила, так что следим за выражениями

Слава Україні!!!

Правдивые каналы в мессенджерах:
Viber:

Молния
⁨ЦЕНТР ПРОТИДІЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ⁩
Країна Інфо

Telegram:

Оперативні Новини України
https://t.me/STOP_RUSSIAN_WAR_BOT
Тelegram-бот для повідомлень про російські мітки

[mukha22]

Батько наш Бандера. Як лідер ОУН став символом українського спротиву

А також чому російська боротьба проти «бандеризації» України приречена на провал

Окупований Скадовськ на Херсонщині. Двоє російських військових з шевронами «Z» на уніформі гріються на сонечку біля будівлі міськради. Поруч з міськрадою флагшток, на якому майорить триколор. Біля окупантів товчуться місцеві діти. «Скажи, кто такой Степан Бендера для тебя?» — питає окупант хлопчину років тринадцяти. «Батько наш!» відповідає хтось із дітлахів, цитуючи відому пісеньку, яка ще торік стала мемом у ТікТоку. Діти сміються. Це відео, зняте кимось на телефон, вже облетіло всі телеканали і медіамайданчики України. Постать Степана Бандери зараз справді займає особливе місце — як в українському, так і у російському наративах. Причому для Кремля постать провідника українських націоналістів, який помер понад 60 років тому, стала майже буквальним виправданням для «спецоперації», покликаної захистити чи то Україну, чи то Росію, чи то увесь світ від підступних задумів «бандерівців». Ну а для українців Бандера є символом національного антиколоніального спротиву. Тож не зайвим буде простежити, як і чому склалася така культурно-політична ситуація, в якій Бандері випала аж така непересічна роль.

«Бандерівці» з Бандерою і поза ним

Вперше преса згадає ім’я Степана Бандери на зламі 1935-36 років, під час судового процесу після замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. 26-річний Бандера очолював крайовий провід ОУН в Західній Україні і дав наказ виконати атентат. В міжвоєнний період Галичина опинилася в складі польської держави – на підставі Ризького договору 1921 року з більшовиками. Польща гарантувала «українському населенню» широкі права – від освіти до мови, та все ж навіть етнонім «українець» у польській державі був неофіційним. Найбільшу національну меншину Польщі називали руськими чи русинами і лише в 1936-му — тоді ж, коли відбувався суд над Бандерою — польська влада формально дозволила вживання терміну «українці» (хоча й тоді не обійшлося без нюансів).

Отже, Бандера представляв визвольний рух, який боровся за незалежність України. «Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за неї» - говорилося у першій точці Декалогу українського націоналіста. І Бандера був готовий йти до кінця: у 1936-му він отримав смертний вирок, який замінили на довічне ув’язнення, а далі присудили ще один довічний термін. Саме поняття «бандерівці» з’явиться пізніше – під час Другої світової війни. Воно буде пов’язане із організацією, котру очолив Степан Бандера, вийшовши з польської в’язниці на початку 1940 року. У своєму першому офіційному документі – «Маніфесті», ОУН під проводом Бандери висунула гасло, яке буде актуальним в наступні десятиліття: «Свобода народам та людині».

В той час організація не вживала термін «бандерівці», називаючись ОУН-сд (самостійники-державники) чи ОУН-р (революціонери). Зате цей термін поширився в Третьому Рейху: спершу у внутрішніх донесеннях нацистів, а далі в кацетах – концентраційних таборах, де опинилися провідники ОУН. Бандеру ув’язнили через проголошення 30 червня 1941 року Акту відновлення Української Держави, та заслали до концтабору Заксенхаузен. А через рік до Аушвіцу, який вже здобув назву «табору смерті», відправлять першу групу провідних діячів ОУН. Із 24 осіб живими з кацету вийдуть 11. Першим з-поміж них загине рідний брат Степана Бандери – Василь. За кілька днів туди привезуть і їхнього брата Олексу, якого теж замордують.

У кацетах «Бандера-группе» доб’ється щоб на таборових позначках – трикутних «вінкелях» писали літеру «U» – бо вони українці, а не поляки («P») чи росіяни («R»), як це передбачалося для громадян ліквідованої Польщі чи СРСР. На окупованих німцями територіях бандерівці створять повстанську армію – УПА, а перший її бій відбудеться в містечку Володимирець у лютому 1943-го – це буде напад на німецьку жандармерію.

Отож, з 1930-1940-х ім’я Бандери асоціювалося з рухом, який змагався за створення української держави. Після Другої світової сам Степан Бандера перебував поза Україною, очолюючи Закордонні частини ОУН. Але поняття «бандерівці» було на слуху і більшовикам, які захопили Західну Україну, було зручно вживати цей термін. До того ж, у російськомовному просторі слово «бандера» було суголосне з «бандитом», на відміну від польської, у якій «бандера» означало «хоругву».

Якщо братів Степана Бандери знищили нацисти (ще один його брат Богдан ймовірно загинув від рук Гестапо на Херсонщині), то трьох його сестер заарештували більшовики. Їхнього батька-священика НКВС розстріляло ще на початку війни. Сам же Степан Бандера загине від рук радянського агента в Мюнхені у 1959-му, та термін «бандерівці» увійшов у широкий обіг. Під ним розуміли не лише прихильників організації, яку колись очолював Бандера, але й будь-кого, хто виступав за незалежну Україну. Поняття «бандерівці» поширилося по Радянському Союзу через систему ГУЛАГу – лише на Західній Україні репресовано понад 500 тисяч осіб. Більшість з них заарештували та виселили на широкі простори держави, що простяглася на 11 часових поясів.

У 1950-х в радянських таборах бандерівці провели серію повстань, що закінчилося великою амністією та занепадом ГУЛАГу. З 1960-х про них дізнається Західний світ. При чому дізнається зі свідчень євреїв, які дедалі частіше отримують можливість емігрувати з СРСР. Авраам Шифрін, Ідель Коґан, Міхаіл Хєйфєц, Анатолій Радиґін, Юрій Вудка та багато інших євреїв-емігрантів, які мали за плачами досвід ГУЛАГу, в спогадах з пієтетом задували про бандерівців. А ленінградець Міхаіл Хєйфєц один із розділів своєї книги споминів назве «Святі старики» і присвятить його бандерівцям, що відбували 25 і більше років ув’язнення (лише син командира УПА, якого малолітнім кинуть до сиротинця, відсидить 35 років). У 1970-у Нобелівську премію з літератури отримає інший в’язень ГУЛАГу – Алєксандр Солженіцин. Його «Архіпєлаг ГУЛАГ» стане ще одним джерелом позитивної інформації про бандерівців.

«Мазепинці», «петлюрівці», «бандерівці»

Стосовно українців, котрі протистояли колонізації, російська імперська пропаганда — царська, радянська і пострадянська — сформувала своєрідну термінологічну тріаду: «мазепинці», «петлюрівці», «бандерівці». Прізвисько «мазепинці» застосовувалося до учасників та симпатиків повстання гетьмана Івана Мазепи (1709) проти Російської імперії. Чергова спроба українців здобути незалежність у 1918-1921 роках породила штамп «петлюрівці» — за іменем однго з лідерів УНР Симона Петлюри. Ну а «бандерівці», як вже писалося вище, з’явилися у радянській пропаганді після відомих подій 1940-х.

З довшої історичної перспективи у боротьбі між СРСР і бандерівцями перемогли останні. 1950 року вийшла програмна брошура ОУН під назвою «Хто такі бандерівці та за що вони борються», у якій організація декларувала свої цілі: «За перебудову сьогоднішнього СССР на принципі незалежних національних держав усіх совєтських народів…, за справжню демократію, проти диктатури і тоталітаризму всіх мастей, за свободу слова, друку, зборів, світогляду, за забезпечення за національними меншостями в Україні всіх національних і громадських прав, проти всесилля поліції, за таку владу в державі, яка найвищим своїм обов’язком уважатиме служіння інтересам народу, а не своїм імперіалістичним планам».

Отож, СРСР — який ще називали «тюрмою народів» — розвалився, а Україна стала незалежною і демократичною. Але Російська Федерація успадкувала і радянську риторику, і зрештою не відмовилася від давніх імперських амбіцій. Створити нове пропагандистське кліше для таврування українців, незгодних залишатися на геополітичній та культурній орбіті Москви, у Кремлі чомусь не спромоглись. Ідеологічні пошуки, які завершились відродженням радянського «Культу Великої Перемоги», спонукали згадати й старий термін «бандерівці» з тими ж таки радянськими конотаціями. Таким чином, нелояльних до Росії українців стали таврувати фашистами, нащадками колаборантів, спадкоємцями Гітлера.

Потреба у створенні такого пропагандистського інструменту була надто сильною, щоб на це вплинуло відкриття архівів та ревізія (хай незавершена) радянського історичного наративу. Так, Степан Бандера був в’язнем концтабору Заксенхаузен. Так, його брати загинули в Аушвіці. Так, УПА творилося під час нацистської окупації і боролося проти нацистів. Усе це немає жодного значення, якщо після Другої світової війни вони чинили спротив радянському режиму, що прийшов на їхні рідні терени (і чинив там насильство незгірш за нацистів).

Новий виток «бандеризації» України

В незалежній Україні поняття «бандерівець» пройшло певну еволюцію. В 1990-х воно справді асоціювалося з ОУН та УПА. Тоді ще були активні ветерани, включно з останнім командиром УПА Василем Куком чи лідеркою ОУН Славою Стецько. На виборах 1998 року блок «Національний фронт», на чолі з Левком Лук’яненком та Славою Стецько не зміг подолати 4% бар’єр, отримавши 2,71% голосів. Щоправда, Стецько здобула мандат як мажоритарниця і як найстарша за віком депутатка зачитувала присягу від імені всіх обранців.

Але справді масова «бандеризація» України відбулася вже після Помаранчевої революції 2004 року. У той час ім’я Бандери почало набирати символічного значення і було пов’язано не так з конкретним політичним рухом, як з ідеєю власної державності та боротьби з російським неоколоніальним впливом. Особливо тенденція загострилась, коли прем’єр-міністром України став проросійський політик Віктор Янукович (2006-2007), що було сприйняте суспільством як ляпас революції і пряма загроза українству. Саме в цей період з’явились перші пам’ятники Бандері: у Львові (2007), Тернополі (2008) та Івано-Франківську (2009).

Показовим став і телепроєкт «Великі Українці», який відбувався у 2007-2008 роках. Напередодні фіналу з великим відривом у ньому перемагав саме Степан Бандера, та в останній день голосування несподівану перемогу здобув князь Ярослав Мудрий. Останній варіант лобіювали у проросійському політичному таборі, сприймаючи постать давньоруського князя як таку, що не суперечить наративу про «братерство українського та російського народів». Керівники проекту були змушені заявити про можливу фальсифікацію голосування, але Бандера все одно опинився на третій позиції – і такі суспільні настрої були цілком зрозумілі.

Подальші доленосні події в Україні, зокрема Революція Гідності та російська агресія 2014 року давали ще сильніші імпульси «бандеризації». Суспільство гостро потребувало символів, які б найточніше виражали почуття воюючої нації, і постать Степана Бандери та його соратників пасували до моменту якнайкраще. Жертовність, віра в свою ідею, героїчний спротив російському (у тогочасній більшовицькій обгортці) експансіонізму — все те, чим колись жив і дихав бандерівський рух, стало знов актуальним. А особливо зараз, коли російська агресія перейшла зі своєї гібридної фази у відкрите повномасштабне вторгнення.

Що ж стосується сучасної російської пропаганди, то їй також йдеться не про Степана Бандеру, якого, нагадаємо, немає на світі вже понад 60 років. Коли у березні 2022 року Рамзан Кадиров призначив грошову винагороду за його голову, це не могло викликати нічого, окрім сміху. Насправді ж, Росія вела і веде свою «священну війну» не проти реальних чи міфічних бандерівців, а проти українства як такого. Саме існування самостійної України є для Росії свідченням «нацифікації» цих теренів, із якою неможливо змиритись. У певному сенсі, це й прирекло постать Бандери на таку посмертну популярність. Навряд чи провідник ОУН міг уявити, що колись стане персонажем мемів з ТікТоку (не кажучи вже про те, щоб уявити собі сам ТікТок). Справа, звісно, не в мемах. Багатьом українцям, які до 24 лютого заледве могли вважатись симпатиками Бандери, довелося усвідомити цінність принципу «свобода народам та людині» вже після особистої зустрічі з російськими окупантами чи їхніми ракетами. А інший бандерівський принцип – «віра в свої сили» – став вирішальним чинником того дива, яке на зламі лютого-березня 2022 року спростувало песимістичні прогнози західних військових аналітиків.

Ось так сьогодні вся Україна, разом з президентом Володимиром Зеленським (також несподівано для нього самого) стала «бандерівською». Тобто такою, що затято протистоїть агресору цілком у відповідності до ОУНівської заповіді: «Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за неї». Відповідні тенденції щодо сприйняття символів підтверджує й соціологія. Згідно Х загальнонаціонального опитування групи «Рейтинг», проведеного наприкінці квітня 2022 року, позитивне ставлення до Степана Бандери різко зросло — аж до 74% (у 2012 — лише 22%). Так само збільшилось число симпатиків Івана Мазепи (з 44% у 2012 році до 76% у 2022) та Симона Петлюри (з 26% у 2012 році до 49% у 2022). До речі, прихильники Бандери переважають тепер навіть у південно-східних регіонах, і серед тих, хто в побуті спілкується виключно російською мовою.

То ж у дискусії про «бандеризацію» України Росія ніколи не зможе знайти переконливих історичних, політичних чи будь-яких інших аргументів. Бо в дійсності справа зовсім не у Бандері. Навіть якби «бандерівські» символи зникли з українського публічного дискурсу, то «святе місце» не залишилося б порожнім — символом антиросійського національного спротиву став би Петлюра, Мазепа чи хтось інший з-поміж численних героїв минулого. Та головне, що лише останні два з половиною місяці українського спротиву породили нових героїв, нові символи та нові знакові місця на карті України.

Святослав Липовецький

https://tyzhden.ua/Society/254959

[YuraUA]

[stepan71]

Как будто в мире кому то можно верить.

[YuraUA]

Сообщение от stepan71

Как будто в мире кому то можно верить.

Можна і потрібно вірити,тільки не тим зомбованим параноікам рашистським!

[YuraUA]

[mukha22]

Сенат Сполучених Штатів 19 травня підтримав законопроєкт про надання Україні 40 мільярдів доларів військової та економічної підтримки.

Пакет був схвалений більшістю голосів і тепер він буде відправлений до Білого дому на підпис Президенту США.

[mukha22]

Україна з часом перейде у контрнаступ: замороження цього конфлікту не буде, - міністр з питань збройних сил Великої Британії Гіппі

"Думка про те, що після замороження цього конфлікту ми погодимося, що тогочасна лінія зіткнення, - це новий де-факто міжнародний кордон, лише винагородить Путіна за його агресію і, що гірше, заохотить його переозброїтися й за кілька років спробувати відкусити ще шматок України. Треба прямо говорити, що коли це перетвориться на позиційну війну - а це трапиться, - необхідно буде переозброїти Україну, аби вона була готова здійснити контрнаступ на власних умовах", - сказав міністр з питань збройних сил Великої Британії Джеймс Гіппі.

За його словами, "події на Донбасі розвиватимуться цього літа, але я не вбачаю можливості для жодної зі сторін просунутися швидко".

[mukha22]

На Харківщині військові влаштували засідку на бронетехніку росіян

Сили оборони України у Харківській області влаштували засідку на бронетехніку російських військових.

Згідно з повідомленням у групі “Оперативний ЗСУ”, операцію провів український підрозділ “Стугна”.

Для знищення російської бронетехніки бійці розмістили міни на одній з доріг пересування росіян.

Операція була проведена у ході контрнаступальних дій по звільненню Харківщині від окупації.



Українські бійці встановили на дорозі протитанкові міни ТМ-62П3 з запалами МВП-62М.

Міна призначена для виведення з ладу гусеничної та колісної техніки супротивника.


Встановлення протитанкової міни протитанкові міни ТМ-62П3 з запалами МВП-62М українськими бійцями на Харківщині. Травень 2022. Кадр з відео бійців підрозділу “Стугна”


Ураження машини противника наноситься шляхом руйнування її ходової частини при вибуху заряду міни в момент наїзду колеса (катка) на підривник міни.

Через деякий час у пастку потрапив модернізований БТР-82А російських військових та був виведений з ладу міною.


Знешкоджений БТР-82А росіян на Харківщині. Травень 2022. Кадр з відео бійців підрозділу “Стугна”



Операція проведена Дергачівському районі, Харківської області.

Неподалік знаходиться населений пункт Дементіївка, який нещодавно був звільнений від російської окупації.



Нагадаємо, від 5 травня українські військові звільнили з-під російської окупації 23 населені пункти Харківської області.

https://mil.in.ua/uk/news/na-harkivs...hniku-rosiyan/

[mukha22]

Україна отримає від Британії далекобійну артилерію та протикорабельні ракети

Збройні Сили України отримають від Британії далекобійну артилерію, протикорабельні ракети та безпілотники.

Про це йдеться в офіційній заяві уряду Великої Британії.

Прем’єр-міністр Борис Джонсон 19-го травня поговорив із президентом України Зеленським, щоб обговорити низку питань, включаючи військову підтримку та глобальну продовольчу безпеку.

Президент Зеленський проінформував про ситуацію на Донбасі й боротьбу, що продовжується, за повернення всієї суверенної території України

Також про протидію російської дезінформації.

Прем’єр-міністр Британії підкреслив своє незгасне захоплення відважними захисниками Маріуполя та закликав Росію з гідністю та повагою ставитися до будь-яких військовополонених.

Відзначивши нещодавнє оголошення про додаткову військову допомогу Великої Британії у розмірі 1,3 мільярда фунтів стерлінгів для України, прем’єр-міністр розповів про підтримку, що надається обороні України.

Підтримка включає далекобійну артилерію, протикорабельні ракети та безпілотні літальні апарати.

Офіційно поки не розголошується назви систем, які отримають Збройні Сили України.

Лідери обговорили хід переговорів та домовилися активізувати роботу з союзниками, включаючи США, Францію та Німеччину, для визначення довгострокової архітектури безпеки України.

Прем’єр-міністр висловив серйозне занепокоєння зростанням глобальних наслідків незаконного вторгнення Росії та боягузливої ​​й безрозсудної блокади президентом Путіним чорноморських портів України.

Вони розглянули варіанти відкриття найважливіших морських та наземних шляхів доставки українських запасів зерна та зобов’язалися направити свої команди на термінову роботу над наступними кроками. На завершення прем’єр-міністр привітав Президента Зеленського з Днем вишиванки та підтвердив тверду солідарність Сполученого Королівства з народом України.

https://mil.in.ua/uk/news/ukrayina-o...abelni-rakety/

[YuraUA]

[mukha22]

Том Купер: «Путін взяв керівництво повністю в свої руки, в чому й криється причина катастрофи армії РФ на Сіверському Дінці»

Огляд ситуації на фронті 17-18 травня

СТРАТЕГІЯ

Британські медіа повідомляють, що зараз путін – з покроковою допомогою командувача генштабу валерія герасімова – здійснює безпосереднє керівництво воєнними діями в Україні на оперативно-тактичному рівні, тобто аж до рівня командира бригади / полковника, що значить – напряму керує діями батальйонно-тактичних груп (як правило, чисельністю 700-800 осіб). Але видається, що путін вже відсторонив герасімова й взяв керівництво повністю в свої руки, в чому й криється причина катастрофи армії рф у її спробах форсувати Сіверський Донець.

18 травня керівник штабу Тероборони України заявив, що станом на зараз 25 із 32 бригад ТО беруть участь у військових операціях. Як зрозуміло з численних звітів, вони далеко не завжди «захищають територію, за яку відповідальні»: навіть легкоозброєні бригади долучені до наступальних операцій, особливо на північ від Харкова.

ПОВІТРЯ

Вранці 18 травня дві російські ракети завдали удару по Дніпру. Одна знищила «об’єкт транспортної інфраструктури», а другу збила ППО: її уламки пошкодили два приватних будинки й поранили жінку. Схоже, це був удар ракетами Х-22, випущеними з Ту-22М-3: це доволі великі ракети й тому навіть їх уламки спричиняють шкоду.

Увечері 18 травня повітряна тривога була по всій Україні, але єдиний звіт про реальну атаку надійшов з Одеської області. Лише одна ракета прилетіла з Чорного моря, проте, здається, не завдала жодних суттєвих руйнувань.

ПКС Росії продовжують робити по 250-300 вильотів на день. Більшість з них їхні А-50 (SDRLO / AWAC - літаки радіолокаційного стеження - перекл.) спрямовують на цілі на Донбасі. Водночас, російські ПКС продовжують докладати зусиль, щоб перешкодити розгортанню українських систем ППО між Сумами та Харковом. Видається, що росіяни втратили там вчора один Су-34: візуального підтвердження немає, проте Київ заявив, що літак збила 57-ма бригада й ще з‘явився радіоперехват, в якому повідомляють про загоряння лівого мотора й екіпаж збирається катапультуватися.

Різні джерела вказують, що українські повітряні сили за вчора й сьогодні, можливо, втратили чотири літаки: видається, що один збили над Трипіллям й ще один біля Кам’яної Яруги (на схід від Харкова). Ще два могли бути знищені під час уже згаданого вище авіаудару по об’єкту в Дніпрі. Але станом на зараз жодних візуальних підтверджень цьому не надходило.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Харків… 14–16 травня для звільнення Тернової [на північ від Харкова – ред.] було залучено додаткову бригаду Тероборони, а вчора українці звільнили село Дементіївку за 7 км на південь від кордону з росією.

Але важливішими є численні повідомлення, що українці звільнили Зарічне: як мені відомо, це село на східному березі Сіверського Дінця. Інакше кажучи: напевне, українці укріплюють плацдарм на південь від Вовчанська.

Ізюм… Схоже, українці вибили росіян із Довгенького, багато повідомлень за минулі дні свідчать про нові російські напади на це село, а також на Богородичне, далі на схід. Більше того, українська артилерія знищила заховану на одній з ферм російську систему радіоелектронної боротьби Р-330Ж «Житєль», а також – як повідомляють – ще один понтонний міст росіян на Сіверському Дінці на південь від Ізюма.

У районі Лимана… Тримає оборону український гарнізон в Олександрівці, на південь від міста, проте росіяни захопили Новоселівку і Дробишеве, що на північному заході, та Ставки, що на півночі, тож до Лимана їм зостається 2–3 км.

Далі на південний схід… Загалом, територія між Сєвєродонецьком і Попасною зазнає інтенсивних повітряних та артилерійських ударів. Як повідомляють, повітряні атаки настільки часті, що українські сили протиповітряної оборони працюють безперервно. Всупереч своїм звичним практикам, російські ПКС обирають цілі не тільки на лінії фронту, але й за 10–15 км углиб, як-от Бахмут, де 17 травня зазнав удару житловий будинок, загинуло п’ятеро цивільних осіб (серед них дворічна дитина).

Тут з’явився новий російський підрозділ — батальйонно-тактична група 36-ї гвардійської мотострілецької бригади. Разом з тим, українці відновили потужну лінію фронту від річки Борова через Метьолкіне і Воронове до Борівського.

Вранці 16 травня росіяни увійшли до Тошківки, що на південь від Сєвєродонецька, а 17 травня закріпилися в цьому селищі.

Як і два дні тому, ситуація на фронті в районі Попасної зостається найскладнішою. За минулі два дні росіяни захопили Тошківку, Оріхове та Новозванівку. Очевидно, українці посилили втомлені боями 24-ту механізовану бригаду і батальйон «Донбас»: за новою інформацією, їм вдалося зупинити російський наступ на Пилипчатине і Трипілля, на захід від Попасної. «Натомість» росіяни атакували Катеринівку, що на північному сході, та з півночі атакували північний фланг 30-ої механізованої бригади у Троїцькому (що на південь від Попасної).

Про те, що Попасна стала новим місцем зосередження сил росіян, свідчить поява у цьому районі 76-ої дивізії ВДВ, підрозділів 1-ої танкової армії, посилених бойовими машинами підтримки танків «Термінатор-2», а також однієї батальйонно-тактичної групи 40-ої бригади морської піхоти, озброєної танками Т-80БВМ. 76-та дивізія забезпечена найкращими солдатами, які зосталися в росіян, а «Термінатори» озброєні — серед іншого — двома нарізними автоматичними гарматами калібру 30 мм 2А42, які виявилися неприємним сюрпризом для українців (через радіус дії та ударну силу). Безперечно, це чимале зосередження сил, і схоже, наступною вони атакуватимуть Комишуваху (це найкоротший шлях на північ, до фронту біля Сіверського Дінця).

МАРІУПОЛЬ

За даними “вишестоящіх органів” у москві, станом на вчора з «Азовсталі» евакуювали 959 українців, серед яких 80 поранених, 51 з них доставлено до Новоазовської лікарні на окупованій території Донецької області. Конашенков [генерал-майор, офіційний представник МО Росії – перекл.] пояснив, що їх «далі розподілятимуть із Таганрога». Київ, схоже, не коментує це заяви. Поки глава так званого «ДНР» пушилін «обіцяє» перетворити комплекс «Азовсталь» на «технопарк» для туристів (чому би просто не зруйнувати економічний центр регіону...?), росіяни обстрілюють деякі частини комплексу, що вказує на те, що всередині все ще є опір.

ПІВДЕНЬ

Із сукупності українських звітів про те, що російська армія зосереджується аби поновити наступ чи то на Кривий Ріг, чи то на Запоріжжя, випливає, що росіяни розгортають оборону в глибині на всьому шляху від Високопілля на півночі до Херсона на півдні. Більше того, 14 травня “вишєстоящіє органи” в москві повідомили про потужну контратаку українців у Вишневому, на південь від Запоріжжя. Цю атаку схоже відбили, [для українців вона закінчилась – перекл.] втратою близько 40 танків — серед яких кілька Т-72М, що надійшли із Польщі — та інших транспортних засобів [ці дані не мають підтвердження - ред.]. Росіяни продемонстрували докази знищення шести Т-72 і ще двох БМП.

Тим часом, Інтерфакс-Україна повідомив, що в Мелітополі було підірвано російський бронепоїзд, або принаймні було сильно пошкоджено локомотив, який тягнув 10 паливних баків. Під час такого ж інциденту ввечері 17 травня «партизани» влаштували засідку та вбили кількох офіцерів російської армії в районі Мелітополя.

Опубліковано 19.05.2022 об 11.00 за Києвом, останні доповнення – станом на 18.00

Переклад: Ростислав Семків, Микола Ковальчук, Тетяна Саніна

Редактура: Ростислав Семків

Оригінал

https://tyzhden.ua/World/254984

[YuraUA]

[vviktorgygo]

https://t.me/srw_news

[YuraUA]

Зі святом! Цей день є незмінним підтвердження цілей нашої нації стати не лише географічною частиною Європи, а й гордим представником європейської спільноти. Бажаю усім мирного неба над головою. З Днем Європи.

[YuraUA]

[YuraUA]

[YuraUA]

Пам’ятаємо, шануємо!

Сьогодні, 22 травня, Його народини (10 травня за старим стилем). Він готував себе до боротьби з юних років! Він навіть змінив своє ім’я “Семен”, дане при народженні батьками, на “Симон” – на честь революціонера Симона Болівара. Він мав дуже гарний голос, акторські здібності, грав у виставах, міг би бути щасливим серед богеми, але покинув все це задля боротьби. Він був чудовим оратором, і тільки тут користав з природніх талантів голосу і акторства. До світової історії Він увійшов яко застрільник та організатор сумновідомих єврейських погромів, за які Йому вчепили тавро “антисеміта”... Ми Його знаємо яко Головного Отамана Армії УНР Петлюру...
А здійснив погроми насправді його колишній соратник, юний 22-річний отаман Семесенко. Він очолив бригаду, яка перебила єврейське населення у містечку Проскурів. І саме Петлюра, дізнавшись про криваву різню, припинив цю злочинну вакханалію. Семесенка за цей злочин стратили. Згодом Симон Петлюра неодноразово звертався до єврейських громадських організацій створити спеціальні комітети для з’ясування справжніх винуватців погромів. Однак його голос заглушила та всюдисуща підла московитська пропаганда, як і сьогодні.
Великий українець Симон Петлюра, добре тямлячи у геополітиці, вперто відстоював європейський вектор розвитку України, і, свого часу, навіть зумів зробити вірні політичні прогнози, актуальні й тепер: «Найбільшою перешкодою для визнання суверенності України є гіпноз самого імені Росія. Цей гіпноз треба розвіяти, особливо в Америці та Франції. Справу поділу Росії треба поставити як справу спокою цілого світу, як справу європейської рівноваги та реально-матеріальної вигоди держав.”
25 травня 1926 року Симона Петлюру застрелив сімома пострілами із револьвера московський агент Шварцбард. Москва розуміла його великість, ми — ні... Після суду в Парижі вбивцю було виправдано...

Шануймо своїх великих! Слава Україні!

[YuraUA]

[GribVitalik]

YuraUA на счёт сети (Мк Рыгаловка) так у нас (в Украине) тоже таких много...
и от этого совсем не смешно.
К стати, в скором будущем у нас многие будут хотеть кушать (думаю Вы поняли о чём я)

[YuraUA]

Сообщение от GribVitalik

YuraUA на счёт сети (Мк Рыгаловка) так у нас (в Украине) тоже таких много...
и от этого совсем не смешно.
К стати, в скором будущем у нас многие будут хотеть кушать (думаю Вы поняли о чём я)

У вас вже хочуть істи,і у вас може і є таке.
Наш Народ Украінський-Народ працьовитий,вихід знайде.
Ваша раша сотні років гнобила і вбивала Народ Украінський,
але не на тих напали.Не дочекаєтесь.
Бог поможе,і зникне раша з своім кодлом зомбованим,яке лиш знає грабити,насилувати,вбивати.
"героі" срані.